29 серпня 2018 рік, служіння в середу

Рекомендації від апостола Павла – Сергій Манелюк пропоідь

Презентація теми:

«Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному. Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член. Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає;  хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – то з радістю.» (Рим. 12:3-8) (Пер. І. Хоменка 1963р.)

Послання до Римлян – це послання  ап. Павла, яке має чітку і продуману структуру.

Розділи 1-8 обґрунтовують важливість Благої Звістки Євангелія для прийняття і застосування. Павло пояснює:

  • чому гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність гріховного людства;
  • з’явлення благодаті Божої і її прояв;
  • оправдання грішників, які вірою прийняли Христа як Спасителя і їх подальше освячення.«…Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.» (Рим. 6:19);
  • прославлення, яке отримує віруюча людина при завершенні земного життя;
  • (Рим. 8:17-37) Закінчуючи 8 розділ, ап. Павло говорить:  «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:38,39)

Римлян 9-11 обговорюють єврейське питання, питання відносин Церкви та Ізраїлю. Павло робить акцент на тому, що Церква не повинна зневажати, нехтувати Ізраїль. Хоча вони і відпали, але Бог має Свій план щодо їхньої нації.

Далі Павло продовжує давати практичні поради з окремих питань (12-16 розділ). Детально розглянемо 12 розділ.

  • 12: 1-2 Наші взаємовідносини з Богом: освячення тіла і оновлення розуму;
  • 12: 3-8 Наше ставлення до самих себе, до ближнього; «Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному.» (Рим. 12:3) (Пер. І.Хоменка 1963р.) «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.» (Рим. 12:3) (Пер. І.Огієнка 1962р.) 
  • Павло закликає тверезо, скромно ставитися до самого себе і до ближнього. Гордість – це завищена оцінка себе порівняно з реальними результатами. Початок всіх гріхів – гордість. Люцифер, як творіння Боже, був досконалий в шляхах своїх, але він вирішив  піти проти Бога і спробувати піднятися над Ним. «Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!» (Іс. 14:13,14) (Пер. І.Огієнка 1962р.) «Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу… » (Єзек. 28:17) (Пер. І.Огієнка 1962р.);

Бунт, заздрість в серці призвели до падіння. Адам і Єва стали жертвою зведення диявола, гріх ввійшов в світ.Слово Боже закликає не бути гордими, пихатими… «…Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.» (Як. 4:6) Бог має план відносно кожної людини.

«Бо як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член. Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари…» (Рим. 12:4-6) (Пер. І.Хоменка 1963р.) Біблія часто приводить певні образи Церкви Ісуса Христа. Церква називається різними іменами, один із титулів – це тіло в Ісусі Христі. «І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!» (Еф. 1:22,23) (Пер. І.Огієнка 1962р.) Церква, як людське тіло, є упорядкований організм, в якому кожна частина виконує свою роль. Кожен із нас незаслужено, тільки через милість Божу, має своє покликання. Якби ми мали всі одне покликання, то Церква була би однобокою. Тому в Господа є гармонія, є порядок, Він так влаштовує щоб в Церкві були люди з різноманітними дарами.

(Рим. 12:3-8) Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари:

  • коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; Є різні тлумачення щодо дару пророцтва, але візьмемо загальний погляд. Добре коли в Церкві Ісуса Христа є дар пророцтва, тому що ми, християни, потребуємо пророчого послання від Господа. Звичайно ми маємо найпевніше пророче слово  – це Біблія (2Петр. 1:19), але Павло говорить про дар, яким Господь наділив Церкву.
  •  хто має дар служіння, нехай служить; Хтось скаже, ми всі служимо!? Так, але хтось має особливий до цього хист. Слово “діаконія” (від грецького слова (διακονια)) перекладається як служіння іншій людині, громаді. Для керівництва будівництвом скінії були обрані Самим Бога Бецал’їл та Оголіяв. Ми читаємо в книзі Вихід: «І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Дивися, Я покликав на ім’я Бецал’їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи, на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі…» (Вих. 31:1-6)
  • хто навчання, нехай навчає; Апостол Яків попереджує: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.» (Як. 3:1)
  • хто напоумлення, нехай напоумляє.(Пер. І.Хоменка 1963р.) «коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!» (Рим. 12:8) (Пер. І.Огієнка 1962р.) 
  • Хто дає – у простоті«то вы, прилагая к сему все старание, покажите в вере вашей добродетель, в добродетели рассудительность…» (2Петр. 1:5) (Синодальний переклад 1876р.) «Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання» (2Петр. 1:5) (Пер. І.Огієнка 1962р.) 
  • хто головує – дбайливо
  • хто милосердиться – то з радістюМи ніби всі милосердні, навіть написано в Євангелії від Луки, що Христос каже: «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (Лк. 6:36), але в когось це особливий дар, дар милосердя.

Слово Боже закликає скромно ставитися до самого себе адже Бог у Своїй щедрості дав певні служіння і привілею бути в Тілі Христовому. Слово Боже говорить які бувають дари, покликання, заохочуючи до розвитку… Не будьмо подібними до лукавого і лінивого раба, який таланта свого сховав у землю. Нехай Господь благословить думати про себе скромно і бути відповідальними!

 

 

Прийдіть до Мене – Володимир Змунчило проповідь

Презентація теми:

«І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!» (Лк. 11:27,28) Я вірю, що головним позивом нашого серця, головним бажанням нашої душі то є почути Слово від Бога.  Маючи спілкування з Богом, псалмоспівець говорить: «Прийдїте, в радостї засьпіваймо Господеві, з покликом звеселїмось перед скелею спасення нашого!» (Пс. 94:1) (Пер. П.Куліша 1905р.) Бог дарує можливість перебувати в Його домі, а чи завжди ми реалізовуємо цю можливість? «Підем на зустріч йому з хвалою, явимо радість перед ним у псальмах! Бо Господь Бог великий, і великий царь над всїма богами. В руцї його всї глибинї землї, його ж і гори високі. І море його, він сотворив його; й сушу руки його сотворили.  Прийдїте, поклонїмся йому богомільно, приклонїм колїна наші перед Господом, що сотворив нас!» (Пер. П.Куліша 1905р.) Господь кличе тебе і мене дорога душа! Час збігає, час останній, турботи опановують, але є Той, Хто дає радість, мир. Прославляй Бога! «Бо чим серце наповнене, те говорять уста.» (Мт. 12:34Виконавши волю Небесного Батька, Ісус Христос дарував вічне життя в небі. Незважаючи на проблеми життя. «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Ів. 14:1), – говорить Христос. Нехай ваші серця будуть сповнені подяки за Його вічну любов. Амінь!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *