25 вересня 2020 рік, служіння в п’ятницю

Послання до євреїв 11 розділ 2 частина – Вадим Матюха вивчення Божого Слова

“Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.” (Євр. 11:14-16)

I. Герої віри – приклад того, що можна жити святим життям. Для них зустріч з Богом не пройшла безслідно. Згодом вони присвятили себе Божій справі, живучи згідно зі своїм покликанням. Ми живемо за часів дії Нового Заповіту, коли Дух Святий відкриває важливі істини про Боже Царство, праведність, майбутнє життя. Не можна полюбити Бога, утвердитись у своєму покликанні, робити кроки віри, не маючи справжніх відносин з Ним.

II. У якого Бога сьогодні вірю я?! Обставини, через які Всемогутній Бог випробовував віру Авраама, не похитнули його відданості.“Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.” (Євр. 11:17-19) Принесення Ісаака в жертву було передвістям для людей про Спасителя, Який, будучи Сином Божим, виконав волю Всевишнього до останку, прийнявши страждання і смерть на хресті заради нашого порятунку.

III. Наше майбутнє у руках Божих. “Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава. Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла. Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.” (Євр. 11:20-22) Автор Послання до Євреїв хоче тут вказати на те, що троє з патріархів померли, не побачивши землі обітованої і велич народу Ізраїлю, обіцяних їм Богом. І, тим не менш, у них не виникало сумніву в тому, що обітниця здійсниться. Вони вмирали з надією, а не в розпачі.

IV. Бог допомагає тим, хто робить кроки віри, сміливо йдучи вперед. Мойсей заради обраного Богом народу пожертвував земними привілеями. Він добре знав, якщо Всевишній доручає відповідальну місію, Він не залишить на самоті, але буде поруч на кожному кроці.

Ісус Христос приніс Свою славу в жертву заради порятунку людства і прийняв на Себе ганьбу і страшну смерть. Мойсей свого часу розділив страждання Христа, обравши шлях віри, що вів до страждань, замість спокою. Він був переконаний, нагороди земні невартують того в порівнянні з кінцевою нагородою Божої. “Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить. Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.” (Євр. 11:23-28)

Маймо живу віру в Бога, амінь! 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *