25 квітня 2019 рік, служіння Хліболомлення

Приклад слуги – Олександр Руденко проповідь

Презентація теми:

Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний. І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш. Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову! Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі. Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі. Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!” (Ів. 13:1-17) Євангеліє від Івана не містить опис Вечері Ісуса Христа з учнями, але написано “Під час же вечері…”. Напередодні Своїх страждань Христос разом зі своїми учнями звершив заповідь Спомину. За законом Мойсеєвим увесь єврейський народ повинен був згадувати вихід своїх предків з Єгипту — звільнення від рабства й порятунок єврейських первістків від смерті Исх. 12:1-51. 

“Коли ж пообмивав [Ісус] їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. “А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.” (Ів. 13:12-15) Ісус не лише дав приклад для наслідування, Він бажає щоб ми дізнались істинний сенс. Коли ми повинні омивати ноги? Чи пов’язано воно з Хліболаманням? Згідно прочитаного тексту Ів. 13:1-17 не має опису заповіді Хліболамання. Взагалі євангелісти не описують процес омиття ніг, зокрема Івана. Чому одне з іншим послідовно не пов’язано між собою? “Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.” (1Кор. 11:26) Коли ми повинні звершувати процес омиття ніг? Перш за все давайте дамо визначення терміну “омиття ніг”. Омивання ніг – це знак служіння, яке здійснив Христос учням полегшуючи їх стан. “Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить…” (Ів. 13:1-3) Своїми вчинками Христос дав приклад слуги, незважаючи на те, що Отець віддав все Йому. “А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.” (Мт. 20:25,26) “Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…” (Фил. 2:8) Обмивання ніг – це приклад смирення, зречення самого себе… Ця заповідь дана для служіння ближньому незважаючи на положення, статус. “Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов’ю служити один одному!” Гал. 5:13, – закликає ап. Павло. Обмиваючи ноги один одному, важливо замислюватись над своїм відношенням до ближнього. Амінь!

 

Любіть один одного – Артем Ковпак проповідь

Презентація теми: 

Писання вчить, що порівнювати себе з іншою людиною нерозумно, але дивлячись на приклад Ісуса Христа, звичайно ж, нам є, до чого прагнути і зростати. Про учнів Христа написано так в Мр. 9:31-34: “Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати. І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.” Навчаючи учнів, Христос наголошував: “Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!” (Мт. 23:11); “Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.” (Ів. 13:1) Господь Ісус Свої слова завжди підтверджував добрими справами. Це великий приклад для нас! 

  • “Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав’яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває!..” (1Петр. 1:24,25); 
  • “…бо Бог є любов!” (1Ів. 4:8);
  • “Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!” (1Кор. 13:1-3);
  • Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!” (1Ів. 4:7-11);

Ми, християни, покликані в точності виконувати Божі заповіді адже Він полюбив нас вічним коханням. “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.” (Рим. 5:8) Якби не Христос, ми б не мали життя, бо Він “…був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.” (Рим. 4:25) Щоб мати істинну любов до ближнього, перш за все треба зректися себе, розіп’яти своє “я”. Досягаймо любові Господньої! Чим ближче ми до Господа, тим більше любові до ближніх. “Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого. І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі. Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!” (1Ів. 4:13-16); Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.” (2Петр. 1:8); “…, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.” (Рим. 5:5) Допоможи Господь усвідомлювати ціну жертви Ісуса Христа, приймати один одного з любов’ю, жертвувати часом, спілкуванням. Як віруючі Нового Завіту ми покликані приносити – жертву добрих справ, участі та спільності. “Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі. Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові. Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.” (1Ів. 4:17-19) 

“…Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.” (Мт. 22:37-39); “Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.” (1Кор. 13:4-8) Нехай Бог благословить досягати Його любові! Йому Слава, амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *