25 квітня 2018 рік, служіння в середу

Сорок днів не просто так – Олександр Давиденко проповідь

Тексти Священного Писання:

1. (Дії Апостолів 1:1-3)

«1. Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, 2. аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся. 3. А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Божеє Царство казав.»

Презентація теми:

Після Воскресіння впродовж 40 днів, Воскреслий Ісус Христос з’являвся Своїм учням, послідовникам. Вірячи в достовірність Писання, можна запропонувати хронологію на підставі подій викладених у Слові, які відбулись після воскресіння і до вознесіння Христа:

  1. Перше з’явлення Ісуса Марії Магдалині (Мк. 16:9,10; Ів 20:11-18);
  2. З’явлення жінкам (Мт. 28:1–10);
  3. З’явлення Ісуса Петру (Лк. 24:34; 1Кор. 15:5);
  4. З’явлення Ісуса двом учням по дорозі в Еммаус (Лк. 24:13-35; Мк. 16:12,13);
  5. З’явлення Ісуса апостолам (окрім Хоми) (Лк. 24:36-40; Ів 20:19-25);
  6. З’явлення Ісуса одинадцяти апостолам (Ів. 20:26-29);
  7. З’явлення Ісуса семи учням на Тивердіадському морі (Ів. 21:1-23);
  8. З’явлення п’ятистам браттям (1Кор. 15:6);
  9. З’явлення Ісуса Якову (1Кор. 15:7);
  10. З’явлення Ісуса одиннадцати учням (1Кор. 15:7);
  11. Останнє з’явлення Ісуса учням (Мт 28:16-19; Мк. 16:14-19; Лк. 24:44-49; Дії. 1:3-11);

Протягом сорока днів після Своєї смерті Ісус з’являвся живим «із засвідченнями багатьма» (Дії. 1:3) Навіщо Воскреслому Сину Божому знадобились 40 днів? Багато людей вірять, що 40 днів після смерті душа людини перебуває на землі і може бути поруч зі своїми близькими або подорожувати. У Слові Божому ми не знаходимо підтвердження цьому вимислу. Якщо говорити про Ісуса Христа, то Він мав певні визначені цілі в цей проміжок часу перед Вознесінням. Син Божий не прощався з учнями адже Він сказав «…І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.» (Мт. 28:20)

Сорок днів були потрібні в першу чергу для учнів Ісуса Христа! Чому?

1. Учні Христа були в пригніченому духовно-душевному стані;

  • «Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з’явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів. Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали. А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри.» (Мк. 16:9-11);
  • «По цьому з’явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село. А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм. Нарешті, Він з’явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його.» (Мк. 16:12-14);
  • «А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…» (Лк. 24:21);
  • «Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв…» (Ів. 20:19);
  • «І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. І, взявши, Він їв перед ними.» (Лк. 24:36-43);
  • «А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!… А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!» (Ів. 20:24,25);

Аналізуючи тексти Святого Письма ми бачимо сум, сльози, недовірство, твердосердя, розчарування, страх. Навіть по закінченню 40 днів дехто мав сумнів. «І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався…»  (Мт. 28:17).

2. Віра учнів була зруйнована і тому, Господь мав мету утвердити їх в Слові Божому, на основі якого, згодом, вони поширювали Благу Звістку;

  • «Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.» (Лк. 24:25-27);
  • «А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.» (Мт. 2:23);
  • «Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!» (Іс. 53:2);

3. Христос дав Своїм учням Велике доручення;

  • «Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.» (Мт. 28:16-20);
  • «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде! Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці. І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.» (Мк. 16:15-20);
  • «І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. А ви свідки того.» (Лк. 24:46-48);
  • «Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» (Ів. 20:21);
  • «А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.» (Дії. 1:6-8);  

Син Божий з’являвся Своїм учням і послідовникам на протязі 40 днів для того, щоб вилікувати рани серця, вселити будучність і віру (1Ів. 1:1), що згодом стало рушійною силою в поширенні Доброї Новини. 

Воскресіння Христа було передбачено Богом. Ісус попереджував про наближення смерті і воскресіння, але учні не розуміли Його слів. Вони не згадали їх і пізніше, бо не могли зрозуміти що Небесне Царство це не політична система, а перш Божа влада в серцях тих, хто прийняв Христа особистим Спасителем. Тільки коли учні побачили власними очима Воскреслого Христа, зрозуміли і повірили. Страх змінився вірою, сумніви змінилися глибоким переконанням і посвятою, навіть смерть не могла зупинити їх. Це є великим прикладом для нас, християн, щоб ми були істинними віруючими, які знають Писання і активно проповідують Євангеліє. Амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *