22 грудня 2019 рік, служіння в неділю

Освяти себе – Сергій Антонец проповідь

Презентація теми:

Як прожити так щоби спастись? Любити Бога та ближнього на словах дуже просто, а коли справи йдуть не на користь нам, виникає маса питань. Не хочеться зустрічати випробування, але Слово Боже говорить, що віра кожної людини буде випробована. Проаналізуймо себе, чи в вірі ми? Якщо без віри не можна догодити Богу (Євр. 11:6), то виникає питання, а як взагалі без віри можна любити людей, Бога? Чи маємо любов до ближнього? Які цілі ми ставимо перед собою? Перед тим, як ввести Свій народ в Обіцяну землю, Господь сказав: “то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства…” (Зак. 8:14) Коли досягаємо певного достатку, на жаль потреба в Бозі відходить на інший план. Не повинно так бути. Біблія свідчить, що “ввесь світ лежить у злі.” (1Ів. 5:19) Маючи любов до ближнього, важливо прощати адже це заповідь. “Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.” (Мт. 6:14) 

  • “і наказали народові, говорячи: Коли ви побачите ковчега заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і підете за ним. Тільки віддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближайтеся до нього, щоб ви знали ту дорогу, якою підете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора. І сказав Ісус до народу: Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами.” (Нав. 3:3-5)

Що робити, коли не має чіткого розуміння яке рішення буде правильним? Почуте Слово Боже повинно злучатися з вірою слухача, щоб зростала віра в живого Бога. 

  • “Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе! Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня! Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками(Пс. 140:1-4)

Як часто ми виправдовуємо свої вчинки перед своє совістю, людьми, служителями, батьками? Цар Давид розумів, що без особистого спілкування з Всевишнім неможливо вести богобійне життя. Чи діємо ми так, як діяв Давид? “Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.” (1Кор. 11:31) Якщо ми не виконуємо Божих заповідей, не слухаємося волі Божої, нащо розраховуємо після земного життя? Амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *