19 вересня 2018 рік, служіння в середу

Гріх лихослів’я – Сергій Губеня проповідь

Презентація теми:

«Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло… та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?» (Як. 3:2,8-11)

«Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення. Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.» (1Петр. 3:9,10)

«Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.»  (Пс. 33:13,14)

Згідно прочитаного тексту, запорука доброго життя, насамперед, полягає в стримуванні свого язика.

В Слові Божому розрізняються ряд гріхів, пов’язаних з вустами:

  • Пустослів’я;
  • Марновсів’я (балаканина, порожні слова, балачки);
  • Лихослів’я, непристойність (брудна розмова, нецензурна лексика);
  • Глузування;
  • Обман;

І. Що таке лихослівʼя.

Лихослів’я – це слова, сказані з лихим наміром, лихим серцем. Це не обов’язково грубі чи нецензурні слова. Навіть, це не обов’язково неправдиві слова. Це можуть бути правдиві слова, але сказані з наміром образити, принизити, зневажити, зробити боляче.

  • «Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас… І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст.» (Чис. 13:31,32) 
  1. Вони говорили правду про Край. Але говорили так, щоб нікому не захотілося туди йти, тобто говорили зі злою метою, тобто метою, яка противилась Божій волі в цій ситуації.
  • «А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!» (Мт. 27:39,40) → «А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, зійди із хреста, та спаси Самого Себе!» (Мк. 15:29,30)
    1. В цій ситуації люди не говорили неправди. Але вони використовували слова Христа зі злою метою, тобто, щоб принизити Його, завдати Йому болю.
    2. Для цього вони спотворювали Христові слова.
  • «І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!» (Рим. 3:8)
  1. Деякі люди чіплялися за слова  Павла і тлумачили їх перевернуто.

ІІ. Чому люди лихословлять?

Напевно, є багато причин для лихослів’я, але виділимо основні.

  • Через образу. Часто люди лихословлять один одного саме через образу. «І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім’я йому Шім’ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його. І отак говорив Шім’ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний! Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник…» (2Сам. 16:5-8)
  • Через заздрість. Скільки було доброго у Христа! Але фарисеї і первосвященики бачили в ньому лише погане – і лихословили Його. Причиною цьому була заздрість. В наш час складається іноді неприємна ситуація, коли людина стаює об‘єктом лихослів‘я. Наприклад, коли мова йде про великий заробіток, чи надання гуманітарної допомоги. 
  • Через нетерпеливість. Як правило, нам тяжко зносити свої слабості, помилки і провини. Але часто ще тяжче буває терпіти слабості, помилки і провини інших людей, які живуть близько з нами. Результатом нетерпеливості часто стає лихослів’я. Ти тупий, нездалий, черепаха і т. д. Ти така, як твоя мати. Часто – це є правдою, але лихослів’ям воно стає, бо говориться із лихим серцем, із лихим наміром, точніше, з наміром принизити, завдати болю. «Коли хочеться говорити – мовчи, коли не хочеться говорити – говори». (П.Савочка) Звичайно, ми не можемо закривати очі на слабкості і провини ближніх, але повинні говорити з ними про це у правильний час і з правильним серцемВміння ставати вище за людські слабості – ознака духовної зрілості.

«Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? Свого язика бережи від лихого («удерживай язык свой от зла»)…» (Пс. 33:13,14)

ІІІ. Як ставитися до лихослівʼя

1. На інших – не говорити, здержувати свого язика.

  • «Не обмовляйте, брати, один одного! …» (Як. 4:11)
  • Слово Боже застерігає від лихослів’я на старших в народі: сім’ї, церкві, державі.
  • «Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.» (Вих. 22:27) → «…Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.» (Дії. 23:5)
  • Нам треба зберігати повагу до всіх, не залежно в якому вони стані.
  • «Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.» (1Петр. 2:17)
  • Ангели Божі не дозволяють собі посягати навіть на гідність диявола як особистості. «І сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі!» (Юда 9)
  • Навіть, якщо нам доводиться засудити чиюсь поведінку, це не дає нам права лихословити людину, тобто говорити про неї образливо, принижуючи.
  • Так, Давид не схвалював поведінку Саула, але ніколи не дозволяв собі говорити про нього зневажливо. Він завжди називав його Божим помазанцем, оплакував його смерть і потурбувався, щоб той був похований з належними почестями.
  • Христос дуже багато знав про людей, але говорив тільки те, що могло допомогти людям виправитися.

2. Якщо чуємо лихослів’я про себе.

  • «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила, тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!» (Еккл. 7:20-22)
  • «Вони з того дивуються, що ви разом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають.» (1Петр. 4:4) Зокрема, коли віруючі поводяться чесно в середовищі обману, коли народжують більше дітей, ніж це прийнято в оточенні і т. д., суспільство часто ставиться до такої поведінки зневажливо і ображає віруючих принижуючими репліками («плодять бідноту»), зверхнім ставленням і, навіть, тим, що прямо роблять віруючим зло. Коли люди казали Давидові: Де Бог твій? Сьогодні люди кажуть: Куди дивиться Бог? Кому вони кажуть ці слова? Віруючим. Вони зневажають Бога, але зневага дістається Його дітям. «бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене…»  (Пс. 68:10)

3. Якщо чуємо лихослів’я про когось.

  • «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь!» (Лев. 19:16) 

Підсумки:

Те, що ми говоримо, має велике значення:

  • «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!  Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.» (Мт 12:36-37)
  • «…злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!»  (1Кор. 6:10)

Чому так строго? Бо наші слова виражають те, хто ми є.

  • «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.» (Мт. 12:34)
  • «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» (Лк. 6:45)
  • «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.(СП – хуления, гр. blasfhmÛan)» (Мт. 15:19)

Рекомендації:

  1. Якщо ми відчуваємо вину за лихослів’я, треба каятися.
  2. Якщо в наших серцях є якась гіркота, чи образа, чи заздрість, молімося, щоб Бог нас очистив і звільнив від цього. «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.» (Еф. 4:29)
  3. З наших уст має виходити лише те, що буде благословенням для інших.
  4. Будьмо схожими на Христа! «І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його…» (Лк. 4:22)

Силою Божою ми можемо перемагати лихослів’я! Амінь!

 

Євангелія – надія для людей – Ард Уеслі проповідь

Презентація теми:

«Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи…» (Пс. 18:15)

«Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Правда бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою. Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою, тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли…» (Рим. 1:15-22)

Євангеліє – єдина надія порятунку від вічної загибелі. І ми, християни, покликані нести Благу звістку, навертаючи людей до Господа Ісуса Христа. Жодна релігія гріховного світу неможе принести істинний спокій, благословіння для душі. Тільки Євангеліє Ісуса Христа!

«З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх. Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму. Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в’язня, але страждай з Євангелією за силою Бога, що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів. А тепер об’явилась через з’явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією, що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя. З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.» (2Тим. 1:6-12)

«А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.  Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?» (Рим. 10:6-14)

«Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.» (Іс. 9:5)

Осново християнства – істинна віра в Ісуса Христа Сина Божого, який віддав Своє життя і воскрес задля нашого спасіння за Писанням.

«Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.» (1Кор. 15:3-5)

«І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.» (Мт 4:23)→«І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.» (Мт. 9:35)→«І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Мт. 24:14)

«На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування.» (Лк. 4:18,19)→«Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33)

«Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий. Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.» (2Кор. 4:3-6)→«А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.» (Ів. 1:5)

«Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.» (Рим. 14:17)

«Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.»  (1Кор. 10:16,17)

«Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа…» (Рим. 5:1)

Про любов до ближнього:

«Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть… Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою… Тому то пильнуйте, пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.» (Дії. 20:29-31)

«І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім’я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі. А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях.» (Бут. 16:11,12)

Ми покликанні не тільки звіщати, але й жити згідно Писання.

«Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.» (1Ів. 3:15)

«І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє? А той відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її.» (1Цар. 19:9,10)

«А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті. І розповіджено Саулові, говорячи: Ось Давид у Найоті в Рамі. І послав Саул посланців, щоб узяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони. І розповіли про це Саулові. І послав він інших посланців, та пророкували також і вони. А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони. І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: Де Самуїл та Давид? А запитаний відказав: Ось у Найоті в Рамі. І пішов він туди до Найоту в Рамі. І злинув Божий Дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі. І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом…» (1Сам. 19:18-24)

«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.» (Мт. 7:21)

Амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *