11 жовтня 2017 рік служіння в середу

А праведний житиме вірою – Ігор проповідь

Презентація теми:

Разом з вами хочу по роздумувати над посланням до Римлян. Це послання особливе в тому,  що в ньому зображена суть християнського життя. Бог створив людину в Едемі і, не виникає сумніву що Едемський сад був прекрасний, що саме в ньому проявилася вся сила і мудрість Бога Творця. «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!…» (Бут. 1:31) Людина з народження захоплюється гарним, сильним і мудрим. Звичайно, з плином часу гріх спотворює в людині почуття краси, сили і мудрості, але в тому і суть, що залишена на землі Церква Ісуса Христа покликана повертати людей до Божого Слова. Автор послання до Римлян –  апостол Павло, в минулому Савл, який жорстоко переслідував церкву. Одного разу йому з’явився Ісус Христос і сказав: «…Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?…» (Дії. 9:4-6) Після того, як Павло втік з Дамаску, то минуло приблизно 3 роки як він почав проповідувати.  Згодом Павло напише, що цей час він перебував у Аравії (Гал. 1:17), де з ним говорив Божий Дух. «Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.» (Гал. 1:11,12) Послання до Римлян якраз було тим посланням, яке прийняв апостол Павло від Ісуса Христа і передав церкві в Римі, де ще не був. У той час церква Рима була розпорошена в наслідок гонінь жорстокого імператора, не було єдності у думках і тому, Павло пише листа з метою згуртувати людей навколо Євангелія. З плином часу в IV ст. жив чоловік, який був вельми багатим. Живучи в розпусті, він зрозумів що йому все набридло. Він не бачив сенсу життя не у розкоші, не у бідності. І одного дня він почув дитячий голос: «Візьми і читай!» Того часу він читав християнські послання для того, щоб принизити проповідників. Біля нього лежало послання до Римлян. «Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!» (Рим. 13:13,14) І Він вирішив прочитати все послання і знайшов відповідь. Його життя перемінилося, із лютого противника християнства Августин став одним із самих видатних захисників християнської віри. Пройшло ще багато років і в ХVст. далекій Німеччині жила людина, яку мучило питання, як отримати прощення у Бога і уникнути Його справедливого гніву?  Мартін Лютер пішов в монастир у віці 23 років. У монастирі картав себе тяжкими тортурами, але спокою для своєї душі він не знаходив. За порадою друга, починає читати Біблію. «Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Правда бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.» (Рим. 1:16,17) Згодом Лютер писав, що ці слова стали для нього дорогою в рай. Якби монах за добрі вчинки міг потрапити до раю, то цим монахом був би я, – зауважував Лютер. Ми не отримаємо спасіння завдяки нашим добрим ділам адже «…праведний житиме вірою.» (Рим. 1:17) У своїх проповідях Лютер не одноразово говорив: «Подлинное сокровище церкви — это святое Евангелие славы и благодати Божьей.»

     Кожна людини має бажання бути більш мудрішою, сильнішою, але її пошуки безсилі. Святе Письмо говорить: «То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, як написано: Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми. А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.» (Рим. 3:9-19) Ми бачимо, що це є портрет людства на протязі багатьох століть. Більше того, в книзі Буття у 8 розділі Бог говорить: «Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.» (Бут 8:21) Суспільство завжди переслідує почуття неповноцінності, недосконалості та безплідності. І перед тим, як вони дізнаються Добру новину, то в першу чергу мають дізнатися, що «…Нема праведного ані одного» (Рим. 3:10) Але на жаль сучасне суспільство над цим не роздумує.

     «А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим 3:21-24) Ділами закону не виправдається перед Ним жодна плоть. (Рим. 3:20) Спасіння по ділам неможливе «А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась…» (Рим. 3:21) Вершина  красоти досконалості, мудрості і сили сховано у одному слові «праведність». Щоб людина не робила, вона ніколи не досягне досконалості Бога. Через Ісуса Христа Божа праведність була явлена для людей. Пилат, розбійник на хресті визнавали Його невинність. «І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите…» (Мт. 27:24) «Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.» (Лк. 23:41) Красота і мудрісті Христа була явлена первосвященику: «…один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові? Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б’єш?» (Ів. 18:22,23) 

«А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.» (Рим 3:22-26) У цьому тексті ми зустрічаємо термін «виправдання». Це юридичний термін, в ті часи його використовували у судових процесах. Внаслідок виправдання Божого ми отримуємо можливість стати праведними і зовні, і внутрішньо. «Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.» (Прип. 17:15) Відкуплення є частиною Божого плану. У стародавні часи термін «відкуплення» використовували на рабських ринках. Жертва примирення. Ми були рабами гріха, засудженими до вічного відокремлення від Бога. Ісус заплатив ціну, щоб викупити нас і дати нам свободу від рабства гріха і спасіння від його вічних наслідків. Марк 15:34 говорить нам, що якраз перед Його смертю на хресті, Ісус Христос, сказав: «Боже мій, Боже мій, для чого Ти Мене залишив?» Бог покарав гріхи всього світу в одній Особі і тепер Він може оправдувати тих, хто приходить до Нього. У 2 посланні до Коринтян апостол Павло пише: «Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2Кор. 5:21) «А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл. Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!» (Рим. 4:5-8)

«І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу…Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем…А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!…І Він знов нахилився додолу, і писав по землі…А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині…І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:3-11) «що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів…» (Рим 3:24) У 5 розділі послання до Римлян подібна ситуація. Перший Адам явив людству гріх, але другий Адам – Ісус Христос явив праведність. (Мт. 5:14) «Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали.» (Рим. 6:17) Ми не можемо хвалитися тим, чим хвалиться цей світ. Нехай допоможе нам Господь не тільки словами, але й ділами хвалитися праведністю яку дав нам Ісус Христос.  Амінь!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *