6 березня 2019 рік, служіння в середу

Прийми Бога в свій дім – Андрій Кравчук проповідь

Презентація теми:

«І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега? І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома. І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.» (1Хро. 13:12-14)

«Черги придверних, від Корахівців: Мешелемія, син Коре, з Асафових синів. А в Мешелемії сини: первороджений Захарій, другий Єдіаїл, третій Зевадія, четвертий Ятніїл,
п’ятий Елам, шостий Єгоханан, сьомий Ел’єгоенай. А в Овед-Едома сини: первороджений Шемая, другий Єгозавад, третій Йоах, четвертий Сахар, і п’ятий Натанаїл,
шостий Амміїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеуллетай, бо поблагословив його Бог. У сина його Шемаї народилися сини, що панували над домом їхнього батька, бо вони хоробрі вояки. Сини Шемаї: Отні, і Рефаїл, і Овед, Елзавад; його брати, мужі хоробрі, Елігу та Шемахія. Усі ці з Оведових синів; вони й сини та брати їхні кожен хоробрий муж у силі до праці, шістдесят і два для Овед-Едома.» (1Хро. 26:1-8)

«Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.» (Мт. 10:40-42)

Як важливо, незважаючі на обставини життя, приймати Ісуса Христа у свій дім. Будьмо відповідальними! Нехай святе завжди залишається святим! Відносимось з повагою до Слова Божого, молитов, Церкви Ісуса Христа! Амінь!

 

Чи можна сердитись? – Руслан Прохор проповідь

Презентація теми:

«І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим. А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем… І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.» (Неем. 1:2-4) 

«І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився. І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло. А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя! А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?» (Йон. 4:1-4)

Чому розсердився на Бога Йона? Виконавши Боже повеління, Йона чекав гибелі цього народу, бо вони були ворогами Ізраїлю. (Йон. 4:5-9) Браття і сестри, так багато часу вділяємо тому, що нас зачіпають якійсь дрібниці, конфлікти, алюди навколо нас гинуть. Як так можна жити, щоб відчувати те, що відчуває Бог в тій чи іншій ситуації. (Євр. 10:34) Бог був задоволений Неємією, бо той переживав за народ Божий. «Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть… Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою…» (Дії. 20:29-30) Чи не зачіпає тебе що люди гинуть? Чи не зачіпає тебе що в народі Божому стільки багато проблем? Браття і сестри, окрім нас ніхто більше не представляє Бога на цій землі. Будьмо істинним світлом! Нехай наше серце буде схильне молитись за народ, за відносини між один одним, за особистий духовний стан. Амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *