4 вересня 2019 рік, служіння в середу

Десятина – Олександр Кучер проповідь

Презентація теми:

Слово Боже є дороговказом для людини, ньому висвітлюють всі теми, які необхідні для життя людини від народження до “переходу” у вічність. Також містятся поради як не бути егоїстом (жити задля себе). Ви мабудь не раз чули вираз: “Коли прийдеш у Церкву, ти зможеш реалізувати свій потенціал”. Хочу сказати, що в цьому виразі закладена небезпека. Чому? Ми живемо в час, коли світ наповнений гуманізмом (любов до людини). Гуманізм це не та любов, яка підіймає людину, даруючи життя, це любов, яка пропагує увагу лише до себе. Зосереджуючи увагу на своїх потребах, бажаннях, людина віддаляється від власного щастя. Тисячи християн, які практикують Слово Боже знають, що коли людина забуває себе, зосереджуючи увагу на допомозі ближньому, життя стає щасливим. Божа підтримка приходить з гори і людина розуміє, що може робити більше за те, що робить. “Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.” (Як. 1:17)

Багатьох християн турбує питання про десятину. Серед багатьох віруючих існує така думка про десятину: «Десятина це частина Старозавітного Закону. Його сьогодні не потрібно дотримуватися… це було колись і не стосується Євангельського життя». Хочу сказати, що ви у певній мірі праві, давайте з’ясуємо, наскільки ця думка вірна. У Слові Божому поняття десятини згадується ще до виникнення Закону Мойсея. Принесення десятої частини від достатку практикували патріархи. “А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.” (Бут. 14:18-20); “І назвав він ім’я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз. І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, і цей камінь, що я поставив за пам’ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!” (Бут. 28:19-22)

I. ДЕСЯТИНА І СТАРИЙ ЗАПОВІТ

  • “А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту… бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину…бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину… А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення, десятину з десятини.” (Чис. 18:21,24,26)

Данний уривок Священного Писання про призначення десятини народу Ізраїлевого. Десятинна повинна була піти на потреби Священників і Левитів – служителів в скинії заповіту, а пізніше – Храму Божого. Чому? Свещенники і Левити з племені Левія не отримали частки серед земельних наділів, на відміну інших племен Ізраїлю. Отже, десятина ізраїльтян йшла на підтримання існування і служіння левитів. А Левити в свою чергу були покликані віддавати Богу десятину з отриманої десятини. Принцип: Увесь народ повинен дбати про те, щоб служіння Богові виконувалось як найкраще. Чому Божий народ повинен був так ретельно дбати про десяту частину від свого прибутку? “Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте. І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім’я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні.” (Зак. 14:22,23) 

Основна мета десятини: навчитись боятися Бога. Вірність десятині вчить нас визнавати свою залежність від Бога, не бути самовпевненими. Біблійний приклад: притча про нерозумного богача. “І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив? Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.” (Лк. 12:16-21)

Які обітниці містить в собі принесення десятини: “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот.” (Мал. 3:10-12)

II. ДЕСЯТИНА І НОВИЙ ЗАПОВІТ

“Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.” (Мт. 23:23) Коли людина стає причасником Божого єства, тобто власністю Божою, то все чим вона володіє, це її зона відповідальности перед Богом. Біблійний приклад: Ананія і Сапфіра. 

У сучасному суспільстві грощі змінили свою сутність вони являють собою еквівалент соціальної енергії, яка переходить від людини до людини. Світ свою енергію дарує не тим, хто Богові належить, а тим хто робить гріховні справи. “щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім,
в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього.” (Еф. 3:10-12); “Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.” (Іс. 42:8) Будьмо вірними в малому! Амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *