2 серпня 2020 рік, служіння в неділю

Спасіння в крові Христа – Олександр Руденко проповідь

  • “Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Рим. 6:23)
  • “І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю…” (Еф. 2:1-5)

Людина створена за образом і подобою Божою, але через непослух гріх увійшов у життя, а через гріх – смерть. Можна бути фізично живим, а духовно – мертвимДуховна смерть настає тоді, коли Бог відступає від людини. Причиною відступлення Бога від людини є гріх, що завдає великого руйнування усім сферам людського життя. І лише по великій милості, Господь стримує Свій гнів на всяку безбожність і неправедність людей. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Ів. 3:16) 

“Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю їгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!” (Єрем. 31:31-34)

Ісус Христос в тяжких муках страждав і помер на хресті добровільно за наші гріхи… “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.” (Дії 4:12) Воскресіння Христове – це остаточна перемога над силами темряви, звільнення з полону гріха і смерті. Через визнання своєї провини перед Богом в ім’я Ісуса Христа, по вірі, благодать Духа Святого починає діяти в житті людини, відбувається прощення гріхів і народження згори.

Духовний ріст – невід’ємна складова християнського життя. Щоб мати силу звершувати служіння і протистояти ворожим силам темряви, необхідно особисте спілкування з Богом через дослідження Слова, звершення молитов і дотримання Його Заповідей в чистоті й істині. “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.” (1Ів. 1:9) Амінь!

 

Що ти зробив для Ісуса? – Вадим Матюха проповідь

“І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття. Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій. Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!” (Мт. 26:1-13) 

Перед настанням хресних страждань Ісус неодноразово попереджав учнів, які події відбуватимуться з Ним? Але учні ще не до кінця розуміли сутність слів Христа, вони не були готові фізично втратити Його. Жінка з алябастровою пляшечкою вельми дорогого миру, напевно, мала відкриття від Бога, або зрозуміла серцем слова Христа про Його страждання й мученицьку смерть. Вона намастила дорогим миром голову Христа, але учні почали нарікати на її марнотратство. “Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені… Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій. Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!” (Мт. 26:10, 12-13) 

Жінка віддала Христу насправді цінне і найдорожче, що вона мала. Можливо, нам бракує належної пошани до Господа? Чим ми готові пожертвувати ради пізнання Христа? Чи розуміємо, що особисто від нас Бог очікує щирої подяки, яка залежить від усвідомлення того, що Він зробив для нас. Амінь!

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *